СПЕКТРАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НИЖНЬОЇ СОНЯЧНОЇ АТМОСФЕРИ ДІЛЯНКИ АКТИВНОЇ ОБЛАСТІ З БОМБОЮ ЕЛЛЕРМАНА ТА СУПРОВОДЖУЮЧИМИ Hα-ВИКИДАМИ

Автор(и)

  • М. М. Пасечнік Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.18524/1810-4215.2023.36.290217

Ключові слова:

Сонце, хромосфера, фотосфера, бомба Еллермана, сьоржі, променеві швидкості

Анотація

Представлено результати детального вивчення особливостей формування та розвитку бомби Еллермана та супутніх їй Hα-викидів, що виникли на ділянці активної області NOAA 11024. Ця ділянка знаходилася в області появи нового магнітного потоку. Спектральні дані з високою просторовою і часовою роздільною здатністю було отримано на французько-італійському сонячному телескопі THEMIS 4 липня 2009 року. Ми використали спектри з Hα-лінією (центральна частина) та з спектральною областю λλ ≈ 630 нм. Профілі Стокса I було отримано з інтервалом, що відповідає 160 км на поверхні Сонця.

Профілі лінії Hα, отримані для різних періодів розвитку БЕ, були асиметричними з надлишком емісії в короткохвильовому крилі. Зміни інтенсивності в крилах лінії Hα на відстанях ±0,1 і ±0,16 нм від її центру вказували на те, що в еволюції БЕ можна виділити два періоди: фазу попереднього нагріву і спалахову фазу, під час яких відбувалося поступове та імпульсне виділення енергії.

Hα-викиди (сьоржі) це невеликі виверження холодної речовини в сонячній атмосфері. На всіх спектрах їх видно в поглинанні. Профілі сьоржей проектувалися на синє або червоне крило лінії Hα. Їх доплерівські зсуви було використано для розрахунку променевої швидкості (V пром ) хромосферної речовини в сьоржах. Розподіл швидкостей у сьоржах свідчить про їх багатопотокову структуру. Один зі сьоржів мав ознаки руху плазмового вихру. Більшість сьоржів з‘являлися з великою швидкістю – Vlos вгору досягала -110 км/с, а донизу – до 90 км/с.

Ми отримали часові варіації V пром у широкому інтервалі (140 ─ 490 км) фотосферних висот для області розвитку БE та її околиці. На всіх рівнях фотосфери виявлено, переважно, висхідні рухи. У центральній частині БE у верхньому шарі фотосфери Vlos коливалася в межах -0,5 ÷ 0,2 км/с, у нижньому шарі – -1,1 ÷ -0,1 км/с. Збільшення інтенсивності в ядрах всіх фотосферних ліній корелювало в часі зі збільшенням інтенсивності емісії в крилах лінії Hα.

Нові дані спостережень для бомби Еллермана та супутніх їй Hα-викидів, які було отримано і проаналізовано, може бути використано для перевірки існуючих і створення нових теоретичних моделей.

Посилання

Fang C., Tang Y. H., Xu Z., et al.: 2006, Astrophys. J., 643, 1325.

Nelson C. J., Doyle J. G., Erdelyi R., et al.: 2013, Solar. Phys., 283, 307.

Pasechnik M. N.: 2019, Kinem. Phys. Cel. Bod., 35, 55.

Pasechnik M. N.: 2021, Kinem. Phys. Cel. Bod., 37, 3.

Valori G., Green L. M., Demouli P., et al.: 2012, Solar. Phys., 278, 73.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-04

Номер

Розділ

Сонце, сонячна активність, сонячно-земні взаємодії та астробіологія