АНОМАЛЬНІ МАГНІТНІ ОБЛАСТІ НА СОНЦІ

Автор(и)

  • Н. Н. Кондрашова Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Ukraine
  • В. Н. Криводубський Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.18524/1810-4215.2023.36.290216

Ключові слова:

сонячна конвективна зона, магнітні поля, турбулентне динамо, магнітна активність Сонця, сонячні плями, сонячні спалахи

Анотація

Ми дослідили аномальні магнітні області, що спостерігалися поблизу мінімумів сонячних циклів 24 і 25. Особливість цих областей полягала у відхиленні їх конфігурації від закону магнітної полярності Хейла і закону Джоя про нахил осей біполярних груп до широтного напрямку. Тому вони належать до класу т. зв. антихейлівських активних областей. Ми звернули особливу увагу на спалахову активність антихейлівських областей, оскільки це важливо для прогнозування космічної погоди та магнітних бур в атмосфері Землі.

Виявлені аномалії поверхневого магнетизму досліджених нами активних областей можуть свідчити про вплив на їхню еволюцію механізмів глибинного маломасштабного динамо. В зв'язку цим ми проаналізували можливі механізми утворення антихейлівських магнітних областей. Зокрема, такими механізмами можуть бути механізми маломасштабного магнітного динамо. В зв'язку з цим актуальною проблемою сьогодення є пошук спостережених доказів існування теоретично запропонованої в роботі Brandenburg A. et al. (2012) нової фізичної сутності – прихованого в сонячних глибинах маломасштабного магнітного поля, що збуджується двома якісно різними механізми маломасштабного динамо (ММД). Перший механізм – це ММД макроскопічної МГД (ММД1), а другий – дифузійне ММД класичної МГД (ММД2). Однак мізерні внески цих джерел дуже важко розрізнити за допомогою спостережень. Щоб вирішити цю проблему Sokoloff, Khlystova and Abramenko (2015) запропонували тест для розділення внесків двох джерел на основі статистичної імовірнісної моделі. Такою важливою особливістю відмінностей між двома ММД є поведінка відсоток антигхейлівських груп сонячних плям (по відношенню до загальної кількості плям) у мінімумах сонячних циклів. Відповідно до статистичних досліджень тривалої серії спостережень Sokoloff, Khlystova and Abramenko (2015) виявили, що відсоток антихейлівських груп плям зростає під час мінімумів сонячних циклів, що свідчить на користь ММД2.

Ми вважаємо, що виявлені магнітні аномалії досліджених областей можуть бути викликані впливом ММД2 в глибинах конвективної зони Сонця, оскільки це джерело дає найбільш помітний внесок у поверхневий магнетизм поблизу мінімумів циклів.

Посилання

Abramenko V. I.: 2021, Mon. Notic. Roy. Astron. Soc., 507, 3698.

Bekki Y., Cameron R. H.: 2023, Astron. and Astrophys., 670, id. A101, 18 p.

Benevolenskaya E. E.: 1998, ApJ, 509, L49.

Brandenburg A., Sokoloff D., Subramanian K.: 2012, Space Sci. Rev., 169, 123.

Hale G. E., Ellerman F., Nicholson S. B., Joy A. H.: 1919, ApJ, 49, 53.

Hale G. E., Nicholson S. B.: 1925, ApJ, 62, 270.

Howard R. F.: 1991, Solar Phys., 136, 251.

Krause F., Rädler K.-H.: 1980, Mean Field Magnetohydrodynamics and Dynamo Theory, Berlin: Akademie-Verlag, 271 p.

Krivodubskij V. N., Kondrashova N. M.: 2023, Kinem. and Phys. Cel. Bod., 39(6), 58.

Munoz-Jaramillo A., Navarrete B., Campusano L. E.: 2021, Ap. J., 920, id. 31, 11 p.

Popova E., Zharkova V., Zharkov S.: 2013, Ann. Geophys., 31, 2023.

Priest E. R.: 1982, Solar Magnetohydrodynamics. Dordrecht: D. Raidel Company, 471 p.

Richardson R. S.: 1948, ApJ, 107, 78.

Scherrer P. H., Bogart R. S., Bush R. I. et al.: 1995, Solar Phys., 162, 129.

Scherrer P. H., Schou J., Bush R. I. et al: 2012, Solar Phys., 275, 207.

Sokoloff D., Khlystova A., Abramenko V.: 2015, Mon. Notic. Roy. Astron. Soc., 451, 1522.

Tian L., Liu Y., Wang J.: 2002, Solar Phys., 209(2), 361.

Tian L., Alexander D., Liu Y., Yang J.: 2005, Solar Phys., 229(2), 63.

Xu Zh., Yan X., Yang L. et al.: 2022, Ap. J. Lett., 937, id. L11, 9 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-04

Номер

Розділ

Сонце, сонячна активність, сонячно-земні взаємодії та астробіологія