ІНТЕРФЕРОМЕТРИЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ СПОКІЙНОГО СОНЦЯ НА ДЕКАМЕТРОВИХ ХВИЛЯХ В УМОВАХ СИЛЬНИХ РАДІОЧАСТОТНИХ ЗАВАД
DOI:
https://doi.org/10.18524/1810-4215.2023.36.290141Ключові слова:
спокійне Сонце, інтерферометр, декаметровий діапазон, інтерференціяАнотація
Дослідження радіовипромінювання спокійного Сонця проводилися в широкому діапазоні довжин хвиль від гранично коротких до декаметрових. На найбільших довжинах хвиль вимірювання кутових розмірів сонячної корони за допомогою радіотелескопа УТР-2 раніше проводилися в режимі сканування.
Ми розробили просту інтерферометричну методику для вимірювання кутового діаметра протяж ного радіоджерела. В ній використовується низка інтерферометрів, сформованих із секцій північнопівденної та cхідно-західної антени радіотелескопа UTR-2 для вимірювання розміру спокійного Сонця в полярному та екваторіальному напрямках. Перші інтерферометричні спостереження з таким підходом були проведені за допомогою приймачів і програмного забезпечення інтерферометрів УРАН ще в 2014 році. Ці дослідження дозволили визначити екваторіальні та полярні розміри Сонця на фіксованих частотах 20 і 25 МГц. Для розширення частотного діапазону досліджень у наступних спостереженнях використовувалися широкосмугові цифрові приймачі DSPZ у кореляційному режимі. Однак у денний час широкосмугові спостереження ускладнені радіочастотними завадами різного типу, які часто значно перевищують рівень корисних сигналів. Щоб обмежити вплив радіочастотних завад, було розроблено програмне забезпечення, яке автоматично виявляє та видаляє вузькосмугові та імпульсні завади в зареєстрованих сигналах.
У статті описано методи боротьби з такими завадами та критерії ступеня очищення сигналу, які використовуються в цьому програмному забезпеченні. Ми також наводимо результати вимірювань кутових параметрів радіовипромінювання спокійного Сонця, отримані інтерферометричним методом в діапазоні частот 10 – 30 МГц. Спостереження проводилися під час мінімуму сонячної активності в 2018 – 2020 роках.
Посилання
Abranin E. P., Bazelian L. L.: 1986, Kharkov Izdanie IRE AN USSR, 393.
Aubier M., Leblanc Y., Boischot A.: 1971, Astron. & Astrophys., 12, 435.
Erickson W. C., Kundu M. R., Mahoney M. J., Gergely T. E.: 1977, Solar Phys., 54, 57.
Melnik V. N., Shepelev V. A., Poedts S. et al.: 2018, Solar Phys., 293, 97.
Rashkovsky S. L., Belov A. S., Ivanov A. S. et al.: 2012, Radiophys. and Radioastron (in Russian), 17(3), 207.
Sastry C. V.: 1994, Solar Phys., 150, 285.
Shepelev V. A.: 2015, Radiophys. and Radioastron (in Russian), 20(1), 20.
Shepelev V. A., Melnik V. N., Vashchishin R. V.: 2018, Odessa Astron. Publ., 31, 159.
Stanislavsky A. A., Koval A. A., Konovalenko A. A.: 2013, Astron. Nach., 334, 1086.
Zakharenko V., Konovalenko A. A., Zarka P. et al.: 2016, Astron. Instrum., 5, 4.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Відповідно Закону України про авторське право і суміжні права N 3792-XII від 23 грудня 1993 року
