ЗАГАДКА ЗОРІ ПШИБИЛЬСЬКОГО

Автор(и)

  • С.М. Андрієвський Астрономічна обсерваторія Одеського національного університету Міносвіти і науки України, Інститут астрономії та астрофізики, Центр астрономії та фізики елементарних частинок Кеплера, Тюбінгенський університет, GEPI, Паризька обсерваторія, Університет PSL, CNRS, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.18524/1810-4215.2022.35.268673

Ключові слова:

зорі: хімічно пекулярні

Анотація

Запропоновано новий сценарiй пояснення феномену зорi Пшибильського. Вiн ґрунтується на припущеннi, що ця зоря є компонен том подвiйної системи з нейтронною зiркою (подiбно до гiпотези, запропонованої ранiше Гопкою, Улья новим та Андрiєвським). Основна вiдмiннiсть вiд попереднього сценарiю полягає в наступному. Орбiти зiр цiєї системи лежать у картиннiй площинi (або дуже близько до цiєї площини). Таким чином, ми бачимо цю зорю (i її супутника) майже в по лярному положеннi, i тому ми не можемо виявити орбiтальний рух за спектром зорi Пшибильського. По вiдношенню до зорi Пшибильського нейтронна зоря є гамма-пульсаром. Нейтронна зоря є джерелом релятивiстських частинок i випромiнювання, що випускається певними дiлянками її поверхнi. Топологiя цього випромiнювання сильно залежить вiд конфiгурацiї магнiтного поля нейтронної зорi. Iснуючi моделi припускають, що високоенергетичнi електрон-позитроннi пари i жорстке випромiнюва ння утворюються в (магнiтних) полярних зонах. Прискоренi зарядженi частинки, якi рухаються вздовж магнiтних лiнiй, випромiнюють електрома гнiтнi кванти. У цiй моделi радiовипромiнювання генетично пов’язане з випромiнюванням гамма квантiв. Iнша модель базується на припущеннi, що в зовнiшнiй магнiтосферi нейтронної зорi є вакуум ний промiжок, який виникає внаслiдок постiйного витiкання заряджених частинок через свiтловий цилiндр вздовж вiдкритих силових лiнiй магнiтного поля. Напрямок такої мiграцiї може бути приблизно 12 Odessa Astronomical Publications, vol. 35 (2022) ортогональним до осi обертання зорi. Якщо осi обертання зорi Пшибильського i нейтронної зорi близькi за напрямком (або навiть спiвпадають), зарядженi частинки i жорстке випромiнювання, що викидаються в приблизно ортогональному на прямку у великому тiлесному кутi, можуть входити в атмосферу зорi Пшибильського, викликаючи там рiзнi фiзичнi процеси. Можливим джерелом вiльних нейтронiв можуть бути ядернi реакцiї мiж високоенергетичними гамма-квантами i ядрами де яких атомiв у газi атмосфери зорi Пшибильського. Як наслiдок, можуть генеруватися фотонейтрони. Досить великий потiк нейтронiв може бути отрима ний в реакцiях з досить поширеним елементом газу атмосфери (наприклад, гелiєм). Фотонейтрони що утворюються в цих реакцiях, швидко втрачають енергiю i, вже як резонанснi нейтрони, реагують iз зародковими ядрами ядрами в s-процесi. Слiд також зазначити, що разом з елементами s-процесу ядра Дейтерiю могли б утворитися в результатi взаємодiї вiльних резонансних нейтронiв з атомами Гiдрогену, але це питання ще не опрацьоване.

Посилання

Barnard M.: 2021, arXiv210310486.

Brambilla G., Kalapotharakos C., Timokhin A.N., HardingA.K., KazanasD.:2018,ApJ,858:81,(14pp).

Cowley C.R., Cowley A.P., Aikman G.C.L., Crosswhite H.M.: 1977, ApJ, 216, 37.

Cowley C.R., Mathys G.: 1998, A&A, 339, 165.

Cowley C.R., Ryabchikova T., Kupka F., Bord D.J.,

Mathys G.,BidelmanW.P.:2000,MNRAS,317,299.

Cowley C.R., Bidelman W.P., Hubrig S., Mathys G., Bord D.J.: 2004, A&A., 419, 1087.

Gopka V.F., Ul’yanov O.M., Andrievskii S.M.: 2008, KPCB, 24, 36.

Goriely S.: 2007, A&A, 466, 619.

Harding A.K.: 2001, AIPCP, 558, 115.

Harding A.K.: 2009, ASSL, 357, 521.

Kervella P., Arenou F., Migrand F., Th´ evevin F.: 2019, A&A, 623, A72.

Kron G.E., Gordon K.C.: 1961, PASP, 73, 267.

Kuiper L., Hermsen W.: 2015, MNRAS, 449, 3827.

Kurtz, D. W.: 1978, IBVS, No. 1436.

Kurtz, D., Wegner G.: 1979, ApJ, 232, 510.

Kurtz D.W.: 1980, MNRAS, 191, 115.

Levin V.E.: 1979, Nuclear reactions and nuclear reactors, Moscow, Atomizdat (in Russian).

Martinez P., Kurtz D.W.: 1990, MNRAS, 242, 636.

Mkrtichian D., Hatzes A., Saio H., Shobbrook R.R.: 2008, A&A, 490, 1109.

Ofodum C.N., Okeke P.N.: 2016, NewA, 43, 42.

Przybylski A.: 1961, Nature, No. 4766, 739.

Pywell R.E., Berman B.L., Jyri J.W., Woodworth J.G., McNeill K.G., Thompson M.N.: 1983, PhysRevC, 27, 960.

Shulyak D., Ryabchikova T., Kildiyarova R., Kochukhov O.: 2010, A&A, 520, A88.

Stairs I.H.: 2004, Sci, 304, 547.

Sturrock P.A.: 1971, ApJ, 164, 529.

Sweet P.A.: 1950, MNRAS, 110, 548.

Tornow W., Kelley J.H., Raut R., Rusev G., Tonchev A.P., Ahmed M.W, Crovell A.C., Stave S.C.: 2012, PhysRew C85, 061001 (R).

Tutukov A.V., Yungelson L.R.: 1993, ARep, 37, 411.

Valentim R., Rangel E., Horvath J.E.: 2011, MNRAS, 414, 1427.

Wegner G., Petford A.D.: 1974, MNRAS, 168, 557.

Wegner G., Cummins D.J., Byrne P.B., Stickland D.J.: 1983, ApJ, 272, 646.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-14

Номер

Розділ

Астрофізика (зоряні атмосфери, взаємодіючі подвійні системи, змінні зорі)