ПРОГНОЗ АМПЛІТУДИ 25-ГО СОНЯЧНОГО ЦИКЛУ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ШВИДКОСТІ ЗРОСТАННЯ СОНЯЧНОЇ АКТИВНОСТІ

Автор(и)

  • В.М. Єфименко Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна
  • В.Г. Лозицький Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/1810-4215.2022.35.268201

Ключові слова:

Сонце, сонячна активність, число сонячних плям, прогноз амплітуди 25-го циклу, правило Гнєвишева-Оля, мінімум вікового циклу

Анотація

Запропоновано прогноз амплітуди 25 го циклу сонячної активності на основі аналізу даних про 24 попередні сонячні цикли, які стосуються статистичного зв'язку між швидкістю наростання числа сонячних плям на фазі кривої росту і амплітудою циклу. Виявилось, що результат прогнозування залежить від того, яку ділянку кривої росту взяти за основу для прогнозування, а також від того, приймати до уваги всі 24 цикли, чи лише непарні. На результат прогнозування впливає також вихідне припущення про монотонність чи немонотонність фази росту. Порівняння швидкостей наростання числа сонячних плям на різних ділянках фази росту різних циклів показує, що поточний цикл № 25 не виявляє ранніх ознак немонотонності росту, подібних до спостережених у 24-му циклі. Зроблено висновок, що, найімовірніше, максимальне згладжене число сонячних плям у 25-му циклу W max (25) має дорівнювати 185 ± 18 одиниць у новій системі, що відповідає середньому по потужності сонячному циклу, з виконанням правила Гнєвишева-Оля. Однак, якщо все-таки цикл №25 буде з немонотонною кривою фази росту, подібною до такої кривої у попередньому циклі №24, то тоді W max (25) » 130. При таких параметрах цього циклу, немає ознак наближення глибокого мінімуму вікового циклу в середині ХХІ ст. Це не виключає того, що цей глибокий віковий мінімум може наступити раптово і різко одразу після 25-го циклу, як це було, наприклад, у мінімум Дальтона.

Посилання

Attia A.F., Ismail H.A., Basurah H.M.: 2013, Astrophys. and Space Science, 344, 5.

Clette F., Svalgaard L., Vaquero J.M., Cliver E.W.: 2014, Space Sci. Rev., 186, Iss. 1-4, 35.

Gnevyshev M.N.: 1977, Solar Phys., 51, 175.

Li K.J., Feng W., Li F.Y.: 2015, Journ. of Atmospheric and Solar-Terrestrial Physics, 135, 72.

Lozitsky V., Efimenko V.: 2012, Visnyk Kyiv. Univ., Astronomija, 49, 47.

Lozitsky V.G., Efimenko V.M.: 2014, Odessa Astron. Publ., 27, No.2, 90.

Petrovay K.: 2020, Living Review Sol. Phys., 17, art. No.2.

Pishkalo M.I.: 2014, Solar Phys., 289, Iss. 5, 1815.

Rigozo N.R., Souza Echer M.P., Evangelista H.,

Nordemann D.J.R., Echer E.: 2011, Journ. of Atmosph. and Solar-Terrestrial Physics, 73(11–12), 1294.

Tsirulnik L.B., Kuznetsova T.V., Oraevsky V.N.: 1997, Advances in Space Research, 20, 2369.

Zharkova V.V., Shepherd S.J.: 2022, Monthly Not. of the Royal Astron. Soc., 512, Iss. 4, 5085.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-14

Номер

Розділ

Сонце, сонячна активність та астробіологія